Менеджмент как орган аппарата управления организацией и его характеристика., Менеджмент

Содержание

Введение4

Теоретическая часть6

1 Основные понятия6

1.1 Понятие «Организация»6

1.2 Понятия «Менеджмент» и «Управление»6

1.3 Научные подходы к управлению организацией7

2 Цели, задачи и принципы менеджмента как органа аппарата управления организацией8

2.1 Цели менеджмента8

2.2 Задачи менеджмента8

2.3 Принципы менеджмента9

3 Функции менеджмента как органа аппарата управления организацией9

3.1 Постановка целей и задач. Анализ. Прогнозирование9

3.2 Планирование10

3.3 Принятие решений10

3.4 Мотивация труда11

3.5 Организация и руководство11

3.6 Регулирование и разрешение конфликтов11

3.7 Контроль, учет и мониторинг12

3.8 Организационная культура12

4 Понятие и принципы построения управленческих структур, уровни управления13

4.1 Звенья управления13

4.2 Уровни управления13

4.3 Связи между элементами структуры управления14

5 Организационные структуры управления14

5.1 Линейная организационная структура управления14

5.2. Многолинейная (функциональная) организационная структура управления15

5.3. Линейно-штабная организационная структура управления15

6 Менеджеры и управленческие роли15

6.1 Менеджеры15

6.2 Управленческие роли15

7 Методы управления16

7.1 Экономические и экономико-математические методы16

7.2 Организационно-распорядительные методы17

7.3. Социально-психологические методы18

7.4. Лидерство и стили руководства в коллективе18

7.5. Автоматизированные методы19

7.6. Программно-целевые и проблемно-ориентированные методы19

7.7. Новые технологии управления19

Практическая часть21

1 Общие сведения о предприятии21

2 Управление на предприятии21

3 Организационное построение22

4 Анализ управления персоналом24

5 Управление конфликтами25

6 Организация личного труда менеджера26

7 Оценка эффективности управления предприятием28

Выводы30

Список литературы31

Выдержка из текста работы

Вследствие интернационализации менеджмента были объединены теории и практики управления специалистов разных стран и их коллективное творчество в этой области познания. Потому то и в подавляющем числе Европейских стран системы управления во многом схожи с принципами менеджмента американской модели.

Европейская система менеджмента предполагает мотивацию сотрудников, их материальную заинтересованность и социальную защищенность. Но, как показывают исследования последних лет, именно высокая социальная защищенность во многих европейских странах и становится причиной того, что трудовая активность работоспособного населения снижается. Наблюдается так называемое социальное иждивенчество, что препятствует эффективному применению трудового потенциала и тормозит предпринимательство.

10. Управление и менеджмент: понятие и сущность.

Под управлением понимают совокупность процессов, обеспечивающих поддержание системы в заданном состоянии и (или) перевод ее в новое более жизненное состояние организации путем разработки и реализации целенаправленных воздействий.

Выработка управляющих воздействий включает в себя сбор, передачу и обработку необходимой информации, принятие решений, обязательно включающее определение управляющих воздействий.

Под управляющим воздействием понимается воздействие на объект управления, направленное на достижение цели управления. Следовательно, результатом управляющего является управленческое решение, в основе которого лежит цель (целеполагание).

Если управление — это воздействие, значит существуют:

среда (система управления);

средства (механизм управления);

действия (процесс управления).

Менеджмент (от англ. management — «управление, заведование, организация») — это управление производством или коммерцией, а также совокупность принципов, методов, средств и форм управления, разрабатываемых и применяемых с целью повышения эффективности производства и увеличения прибыли.

Менеджмент это:

способ, манера общения с людьми;

власть и искусство управления;

особого рода умелость и административные навыки, которым обычно обучают;

орган управления — административная единица, без которой не может существовать ни одна организация.

— область знаний и профессиональной деятельности, направленных на формирование и обеспечение достижения целей организации путем рационального использования имеющихся ресурсов.

Главная задача людей в аппарате управления — это эффективное использование и координация всех ресурсов организации (капитала, зданий, оборудования, материалов, труда, информации) для достижения ее целей. Менеджмент можно понимать как интеграционный процесс, поскольку менеджмент призван рассматривать разнообразные задачи, необходимость решения которых в совокупности обеспечивает достижение поставленных целей.

Менеджмент как наука и искусство управления. Объект и предмет изучения менеджмента.

Менеджмент как наука, возникшая на базе практического опыта управления, опирается на всю сумму знаний об управлении, накопленных человечеством, и содержит концепции, теории, принципы, способы и формы управления. Ее основные задачи:

— объяснение природы управленческого труда;

— установление причинно-следственных связей в этой области;

— выявление факторов и условий эффективности совместного труда;

— разработка методов эффективного оперативного управления;

— прогнозирование событий, разработка методов стратегического управления и политиками организации.

В то же время имеются основания рассматривать менеджмент как искусство:

— организации – сложные социально-технические системы;

— люди, работающие в них, – главный фактор эффективности их функционирования;

— практически научиться управлению можно лишь через опыт, которым в совершенстве владеют люди, имеющие соответствующий талант;

— при принятии управленческих решений менеджер, как правило, не имеет полного объема информации, необходимой для этого;

— никто и никогда не может гарантировать менеджеру правильность принятых решений, которые будут реализовываться в будущем, поскольку предусмотреть это «будущее» смертным просто не дано.

Все это делает одними из важнейших факторов менеджерского искусства умение доверять своей интуиции и смелость принятия в различных условиях решений любой сложности.

Объектом изучения менеджмента является процесс управления на предприятии.

Предметом изучения науки о менеджменте является совокупность инструментов, которые позволяют проводить эффективную управленческую деятельность. К ним принадлежат законы, закономерности, принципы, категории, механизмы, модели и тому подобное.

Поведінковий підхід до управління

Вчення А. Файоля. Принципи бюрократичного управління А. Файоля.

Анрі Файоль засновник школи адміністративного управління перший визначив функції менеджменту.

Виокремив основні функції управління:

Передбачення (констатація настання певної події)
Організування (організація процесу, побудова взаємозв’язків між працівниками)
Регламентування
Координування і мотивування (передбачає розробку певних стимулів, налагодження процесу)
Контроль, контролювання (перевірка якості вироблених виробів, виконання завдань)

Виділив основні сфери діяльності п-ва:

Фінансова (управління грошовими потоками)
Комерційна (збут і постачання)
Технічна (в-ча сфера, в-чі системи)
Адміністративна (керівництво, адміністративний апарат керівництва)
Страхова
Обліку і статистики (ведення обліку і статистики)

Принципи бюрократичного управління

розподіл праці (за ф-ною ознакою)
повноважень і відповідальності (управлінець має мати повноваження, владу і нести відповідальність за свої вчинки)
дисципліни (певний порядок, дотримання певних угод між п-вом і працівником)
єдиновладдя (підпорядкування одній людині)
принцип єдності спрямування (діяти для досягнення мети, особисті інтереси на 2 план, всі підрозділи виконують одну ціль)
принцип підлеглості особистих інтересів загальним (інтереси окремого працівника не можуть бути важливішими, ніж інтереси компанії)
винагороди персоналу (кожен працівник має отримувати гідну нагороду)
централізація і децентралізація (центр. – концентрація всіх повноважень в руках директора або дирекції, це природне явище; децентр. – значні повноваження має і низова ланка)
ієрархії, скалярний ланцюжок (передбачає чітку побудову організації по вертикалі, для того щоб звернутися до якогось працівника треба пройти весь скалярний ланцюг)
порядку (кожен має своє місце в організації)
справедливості (стосується покарань)
стабільність робочого місця для персоналу, повільна плинність кадрів
ініціативи
корпоративного духу (мікроклімат має бути позитивний)

Раціональна бюрократія» М.Вебера в управлінні

Макс Вебер розробив модель раціональної бюрократії і принципи цієї моделі.

Принципи моделі раціональної бюрократії Макса Вебера

глибокий розподіл праці за функціональною ознакою, тобто за окремими напрямками функціональності
чітка побудова за ієрархічним принципом на основі ступеневого підкорення та взаємодії; залежності к-сті рівнів ієрархії та керівників від загальнох к-сті підлеглих
система правил, норм, формальних процедур, які визначають права, обов’язки працівників, їх поведінку в конкретних ситуаціях і служать основою адміністративного управління та контролю
побудова внутрішньої системи відносин на формальних засадах
набір найбільш кваліфікованих працівників, підбір кадрів на формальних ознаках на конкурентній основі з усвідомленням просування

Школа людських стосунків

1930-1950 рр. існувала школа людських стосунків, яка розглядала вплив колективу на продуктивність праці окремих працівників та досліджувала мікроклімат.

З 1950 власне поведінковий підхід.

Поведінковий підхід до управління

Менеджмент— забезпечення виконання роботи за допомогою інших осіб.

Основний обов’язок менеджера формування згуртованого колективу, створення в ньому справедливого мікроклімату, турбота про підлеглих, допомога їм у повсякденних справах, у тому числі особистого характеру.

В межах поведінкового підходу виділяють змістовні і процесійні теорії мотивації.

Представники змістовної теорії мотивації виділяють потреби та чинники, які спричиняють поведінку працівників на робочому місці. До осн. предст. належать: Барановських, Маслоу, Герцберг, Макклеланд

Макгрегор розділив на X і Y людей (х-люди яких треба заставляти працювати, у-самовмотивовані, відповідальні і працьовиті)

Герцберг виділив дві групи чинників гігієнічні і мотиваційні

Гігієнічні: потреба в безпеці, їжі, відсутність задоволення цих потреб веде людину в де мотивацію

Мотиваційні: впливання на вторинні потреби людей, намагається збільшити рівень задоволення.