Содержание
Зміст
1. Скоронево-нижьощелеповий суглоб3
2. Система ворітньої вени4
3. Гіпофізнезалежні ендокринні органи5
4. Будова внутрішнього вуха10
Література13
1. Скоронево-нижьощелеповий суглоб
Скронево-нижньощелеповий суглоб, articulatio temporomandibularis, − зчленування, з’єднання скроневої кістки і нижньої щелепи за допомогою суглоба.
Скронево-нижньощелеповий суглоб − парний, утворений головкою виросткового відростка нижньої щелепи і суглобовою поверхнею ямки скроневої кістки. Головки нижньої щелепи мають валикоподібну форму; їхні довгі конвергуючі вісі своїм продовженням сходяться під тупим кутом біля переднього краю великого потиличного отвору. Нижньо-щелепна ямка скроневої кістки не повністю включається в порожнину скронево-нижньощелепового суглобу. В ній розрізняють дві частини: позакапсульну частину нижньо-щелепної ямки, яка залягає позаду fissura petrotympanica та внутрішньокапсульну частину нижньо-щелепної ямки, що розташована спереду. Ця частина ямки заходить в капсулу, яка розповсюджується і на суглобовий горбочок, досягаючи його краю. Суглобові поверхні покриті сполучнотканинним хрящем. В порожнині суглобу залягає волокниста хрящова пластинка − суглобовий диск discus articularis. Розташовуючись в горизонтальній площині, диск своєю поверхнею прилягає до tuberculum articulare, а нижньою − до caput mandibulae. Він зростається з суглобовою капсулою і поділяє порожнину суглобу на два відділи: верхній та нижній, які між собою не сполучаються. До внутрішнього краю диску прикріплюється частина сухожильних пучків m. pterygoideus lateralis. Суглобова капсула, capsula articularis, прикріплюється по краях суглобового хряща; на виличній кістці вона фіксована спереду − по передньому скату tuberculum articulare, позаду − по переднему краю fissura petrotympanica, латерально − у основи processus zygomaticus; медіально досягає spina ossis sphenoidalis; на нижній щелепі суглобова капсула охоплює її шийку, прикріплюючись до неї ззаду трохи нижче, ніж спереду.
Звязки скронево-нижньощелепового суглобу можна поділити на три групи.
Внутрішньокапсульні звязки − до них належать меніско-скроневі звязки (передню і задню), які спрямовані від виличної кістки до передніх відділів диску, і меніско-щелепові звязки (внутрішню і зовнішню), які йдуть від шийки нижньої щелепи до нижньої частини диску.
Позакапсульні звязки − до них належить латеральна звязка, lig. laterale. Починаючись від основи відростка щелепи, вона спрямована до зовнішньої і задньої поверхні шийки нижньої щелепи. Частина пучків цієї звязкивплітається в сумку суглоба. У звязці розрізняють дві частини − передню (зовнішню) і задню (внутрішню).
Звязки, які відносяться до скронево-нижньощелепового суглобу, але не повязані з суглобовою капсулою:
клиноподібно-нижньо-щелепова зв’язка lig. sphenomandihulare − зв’язка, що йде від ості клиноподібної кістки трьома пучками до шийки мищелкового відростка, до язичка і внутрішньої поверхні гілки нижньої щелепи; зміцнює скронево-нижньощелеповий суглоб;
шило-нижньощелепова, lig. stylomandibulare, спрямована від шиловидного відростка до кута нижньої щелепи;
скронево-нижньощелеповий суглоб відноситься до типу ginglymus.
Скронево-нижньощелеповий суглоб виконує функції:
рухи нижньої щелепи: опускання піднімання;
рухи вперед і повертання у початкове положення;
рухи обертові.
2. Система ворітньої вени
Система ворітньої вени. Це своєрідний відділ венозної системи, розміщений між капілярами стінок та паренхіми непарних органів черевної порожнини (шлунка, кишок, підшлункової залози і селезінки) та капілярним руслом печінки.
Основною судиною цієї системи є ворітна вена (vena portae). Це товстий венозний стовбур, близько 5 см завдовжки, утворений злиттям селезінкової та двох (верхньої і нижньої) брижових вен. Ворітна вена проходить у товщу печінково-дванадцятипалої зв’язки, розміщуючись між загальною жовчною протокою назовні) та власною печінковою артерією (досередини). Досягнувши печінки, ворітна вена входить до неї звичайно двома стовбурами (правим та лівим), у відповідну частку печінки.
